Учнівське самоврядування в Новобілярському НВК

План роботи учнівського  самоврядування

«Новобілярського НВК «ЗОШ I-II ст. -ДНЗ»

на 2018-2019 навчальний рік

Учнівське самоврядування – це добровільне об’єднання учнів, спосіб, принцип організації життя учнівського колективу, який реалізується в залученні учнів до планування, організації, контролю та підбиття підсумків їх навчальної, трудової, суспільно - корисної діяльності за допомогою педагогічного колективу.

Символами учнівського самоврядування школи є: Прапор, Герб, гімн школи.

Метою учнівського самоврядування є формування і розвиток соціально-активної, гуманістично-спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості.

               Завдання учнівського самоврядування:

1. Пошук нових, нетрадиційних, цікавих форм роботи з учнями.
2. Привернення уваги широких кіл громадськості до проблем   молоді у вільний від навчання час.
3. Розвиток творчих здібностей, розширення кругозору.
4. Організація просвітницької роботи серед учнів.
5.  Формування норм культури поведінки і спілкування, розвиток вміння вести дискусію, висловлювати свою думку.
6.  Забезпечувати та захищати права та інтереси учнів на основі виконання правил і законів школи.

Склад учнівського комітету Новобілярського НВК

Голова учнівського комітету: Цигульська Катерина – 8 кл.

      2.  Заступник голови: Марковська Олександра -7 кл.

      3.    Навчальний сектор: Время Андрій -8 кл.

      4.Трудовий сектор: Кузьменко Даніїл – 8 кл.

      5.Військово-патріотичний сектор: Корюкіна Олександра – 8 кл.

      6. Культурно-масовий сектор: Нанков Даніїл– 6 кл.

      7.Спортивно-масовий сектор: Лознян Олександр -  7 кл.

      8.Шефський сектор:Грибанова Ірина – 9 кл.

      9.Редакція преси: Шишак Лілія – 9 кл.

               Засідання членів учнівського самоврядування

На тему: Булінг. Підлітковий суїцид

             БУЛІНГ - (англ. bullying, від анг. «bully» — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник, «to bully» — задиратися, знущатися, змушувати погрозами, bully — залякувати, цькувати) — прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного   підпорядкування собі і своїм інтересам. Це повторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією.

            Види булінгу можна об’єднати в групи: вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

            70% знущання відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння,  жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожихчуток та пліток. Нажаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.

            Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).

            Найскладніше зовні помітити емоційне (соціальне) знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення.

            Жертви можуть і не знати про чутки, що про них ходять, однак страждати від їх наслідків. Ці методи частіше використовуються дівчатами для навмисного відчуження жертви або руйнування дружніх стосунків. Маніпуляції, залякування, шантаж — це та зброя, яку застосовують до жертви з метою її соціального виключення.

            Кривдник витрачає багато енергії для підтримки своєї позиції, статусу, влади, контролю і ніяк не для побудови дружніх стосунків Інтернет та сучасні технології — вільний простір для кібер-булінгу. Діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують. У такому просторі не існує жодних захисних для жертви бар’єрів — ані часових, ані просторових, тому швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється серед тисяч людей. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці 10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизливими.

            Цікаво, що в середньому оцінки тих, хто зазнає принижень, порівняно з іншими погіршуються, однак серед потерпілих все-таки кількість тих, хто отримує гарні оцінки, переважає над тими, хто вчиться погано.

            Учні-жертви різних видів булінгу в школі частіше показують моделі поведінки, що відмінні від тих, якими користуються інші діти. Серед них — побоювання нападів, прогул занять, уникання небезпечних місць (сходи, їдальня, подвір’я, вхід дошколи, коридори, санвузли), відмова від участі в додаткових гуртках, секціях тощо, навіть носіння зброї (4% жертв та 1% інших дітей), участь у бійках (15% упорівнянні з 4%). Останніми роками відсоток учнів, які не почувають себе у безпеці у школі чи дорогою в навчальний заклад чи з нього, збільшується, так само, як і кількість тих,  хто уникає певних місць у школі задля власної безпеки, та тих, хто зазначає наявність «вуличних банд» у школі. Дослідження  показують, що 5–10% учнів залишаються вдома задля уникнення булінгу; дівчата та хлопці, з яких знущаються хоч раз на тиждень, мають гірше здоров’я, частіші спроби самогубства,  страждають від депресії, соціальної дисфункції,  тривожності та безсоння. Більше того, наслідками зазнавання знущань в школі можуть бути зловживання алкоголем, наркотиками, паління або інша небажана поведінка.

            Важливо визнати серйозні довгострокові наслідки для тих, хто знущається. Кривдники у школі зазвичай стають агресивними дорослими,  для яких є більшою вірогідністю бути багаторазово засудженими за злочинні дії . Щодо спостерігачів, то булінг може викликати у них почуття тривоги чи страху. Спостерігання булінгу призводить до порушення почуття ввічливості та коректності, вони змінюються на нетолерантність, фальшиві відчуття уповноваження та свободи завдавати шкоди іншим, пригнічуються співчуття, емпатії, сором. Таким чином порушується здібність дітей спілкуватися,  вести переговори та йти на компроміс — необхідні засади для вирішення проблем, владнання конфліктів та примирення.

            Отже, наслідки булінгу, окрім короткострокового впливу, мають також серйозну довгострокову дію, що може проявлятися як у жертв, так і в кривдників протягом навіть дорослого життя.

            Негативного впливу зазнають і спостерігачі, а також загалом навчальна атмосфера в класі та школі. Невід’ємним наслідком поширення булінгу серед дитячого середовища є перехід до агресивних дій, які носять злочинний характер, що викликає небажані негативні тенденції у функціонуванні молодіжного середовища та суспільства загалом.

Причини булінгу

       Явища цькування і кібер-булінгу мають системну природу. А це значить, що причина явища не в індивідуальних особливостях учасників, а виникає як сума інколи непомітних внесків багатьох людей.

            Шкільна політика, толерантне або нейтральне ставлення адміністрації школи, вчителів до прояву агресивних, насильницьких, ворожих дій з боку учнів та поведінка самих вчителів формує загальну  атмосферу не тільки учнівського класу, але й усієї  школи, визначає внутрішнє життя,  тобто соціально-психологічний клімат.

Булінг у шкільному середовищі розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху.

            Булінг може виникати як компенсація за невдачі:

• у навчанні,
• суспільному житті,
• від тиску та жорстокого  поводження батьків чи інших дорослих,
• при недостатній увазі з боку дорослих;
• як крайній засіб, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб;
• у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні.

            Окрім того, причинами булінгу може бути:

• помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима;
• бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків;
• бажання привернути увагу впливових дорослих;
• нудьга, здирство;
• часто діти вважають знущання способом стати популярними, керувати та мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися;
• булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

НАСЛІДКИ БУЛІНГУ

для жертви:

•  педагогічні (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність);
• психологічні (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки,самоповаги, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація);
• медичні (травматизація).

 для його ініціаторів – булерів:

• звичка використовувати силу для  досягнення своїх цілей;
•  підвищений ризик антисоціальної та делінквентної поведінки в дорослому віці (вандалізм, крадіжки в магазинах, вживання алкоголю та наркотичних речовин тощо);
•  в 4 рази більші шанси   ніж у інших дітей,   бути засудженим за злочин    скоєний до 24 років.

для спостерігачів та колективу в цілому:

• Підлітки  не засвоюють  поняття моралі як суспільного явища;
• не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним, перед колективом в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами.

Система багаторівневої шкільної антибулінгової програми:

Загальний рівень: обізнаність і залученість дорослих. Просвітницька робота (первинна профілактика).

Рівень школи:

• загальношкільне опитування;
• загальношкільна конференція;
• ефективна супервізія через певний час;
• застосування дискусійних груп з працівників школи;
• формування координаційних груп представників.

На рівні класу:

• впровадження правил класу проти булінгу;
• тематичні зустрічі учнів класу;
• тематичні зустрічі учнів і батьків.

На індивідуальному рівні:

• консультативні бесіди з булерами та їх жертвами;
• серйозні бесіди з батьками дітей-булерів та їх жертв;
• розробка індивідуальних планів втручання.

Підлітковий суїцид

Кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, а вік самогубців зменшується. Особливо вразливою до соціальних негараздів у суспільстві є молодь. Про це свідчить і значне зростання кількості самогубств серед молодих людей. Україна посідає VIII місце у світі за кількістю скоєних самогубств після Литви (I місце), Білорусії (IV) і Росії (VI). 62% всіх самогубств підлітків пов'язано з проблемами в сім'ї, а також з черствістю і байдужістю близьких. Часто досить важко розпізнати, що підліток планує здійснити самогубство, так як підлітки настільки приховують свій біль і страх, що навіть рідні й друзі не мають поняття про їх страждання і плани самогубства. Підлітки неохоче відкривають свої проблеми. Ось деякі ознаки, які можуть підказати батькам про задум самогубства:

¾ Прямі і явні розмови про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

¾ Натяки про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться за мене хвилюватися».

¾ Багато жартів на тему самогубства.

¾ Прояв нездорової зацікавленості питаннями смерті.

¾ Роздавання оточуючим речей, які є для підлітка особливо дорогими, упорядкування справ, наведення порядку в кімнаті чи шафі.

Причини

За даними центру досліджень дитинства Українського НДІ, у 27% дітей віком від 10 до 17 років час від часу з'являються суїцидальні думки. Крім того, більшість дитячих самогубств пов'язана не з психічними захворюваннями, як здається на перший погляд, а з недоліками морального виховання. Розглянемо причини цієї трагедії нашої молоді:

Соціальні фактори

-  Руйнація сім'ї, алкоголь, наркотики, широкий вибір музики, фільмів і комп'ютерних ігор із поширеним у них некрофілією, садо-мазохістським смакуванням смерті, у тому числі й суїцидальної в поєднанні з підлітковою романтичністю, утворює летальну суміш, яка охоплює свідомість і думки все більшої кількості підлітків у світі. Повідомлення про самогубства сіє плани про здійснення подібних актів в інших, а самогубство в сім'ї - як зараза, яка підштовхує до такого ж вибору родичів. Багато стверджує, що самогубство - це вибір слабаків. Але спробуйте таке сказати матері неповнолітніх хлопця чи дівчини, які заподіяли собі смерть.

-  Проблеми в сім'ї. Переживання, пов'язані із розлученням батьків (і як наслідок - реальна або уявна втрата батьківської любові, а також відчай, образа, ревнощі, вражене самолюбство), конфлікти із родичами, відсутність підтримки і розуміння з боку батьків (і як наслідок - відчуття самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим).

- Клінічна депресія. Втрата сенсу життя.

-  Нездатність справитись з ситуацією. Багато тих, хто знаходиться під великим тиском, не подумає про смерть. Але величезний вплив на тих, хто починає напружено думати про самогубство, має безнадійність і неправильне думання про суїцид, як про єдиний вихід.

-  Смерть близьких чи коханого. Коли біль від втрати близької людини стає нестерпною, підліткові починає здаватися, що далі так жити неможливо або він може думати, щоб поєднатися з коханим через смерть.

-  Вина. Коли немає покарання зі сторони батьків, друзів чи суспільства за дії, через які мучить сильне почуття вини, підліток може спробувати покарати себе сам, покінчивши з життям. І, на жаль, це може стати останнім покаранням.

-  Маніпуляція. Спроба отримати погрозами самогубства те, що іншими способами добитися неможливо.

-  Увага. Спроба самогубства може бути відчайдушним криком про увагу чи допомогу: «Я відчуваю страх, біль і відчай і не знаю, як з цим справитись. Будь-ласка, допоможіть, хто-небудь, зверніть на мене увагу!» Якщо крик про допомогу заходить занадто далеко, то стає фатальним.

-  Помста. Якщо образа занадто сильна, бажання відімстити і зробити боляче батькам чи коханому може переважити бажання жити.

-  Нерозділена любов або розрив відносин. Любов у підлітків і молоді часто виключно сильна. Розрив чи відкинення романтичних відносин часто настільки болючі, що емоції німіють і руйнується надія на майбутнє.

- Вагітність, яка породжує відчай, страх, тривогу при нестійкій, ще не повністю сформованій психіці.

-  Насильство - фізичне, сексуальне або емоційне.

-  Почуття провини, сорому, образи, незадоволеності собою, невдачі у навчанні; страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням; конфлікти з однолітками; страх перед покаранням.

- Екстремальність. Підліткова імпульсивність, зневага до своєї безпеки, цікавість всім новим, включаючи смерть і відчуття непереможності, які існують в юнацькому серці, можуть сприяти небезпечній нагоді здійснення самогубства.

-  Невлаштованість молоді. Внаслідок економічних криз часто людина відчуває себе повною невдахою, звинувачуючи у першу чергу не зовнішні обставини, а саму себе. У такій ситуації майбутнє видається їй невизначеним, а самогубство - єдиним способом виходу із скрути.

Шкільний булінг:

Більше дізнайтеся тут: https://www.youtube.com/watch?v=74T0larD_s8&t=33s

Підлітковий суїцид:

https://www.youtube.com/watch?v=SD60mW_ryFM&t=74s

Фото з засідання:

Виступ голови учнівського самоврядування

                                                      Перегляд відеоматеріалів: